|

Ми з Гостомеля

Доброго дня, сьогодні ми з Гостомеля!

А якщо взяти точніше, по з ліцею №2 що в військовому містечку поряд з аеродромом Гостомель.

Ми проводили для учнів цієї школи заняття з Мінної Небезпеки, але це було не наживо а онлайн, на жаль. Чому так – тому що ліцей до сих пір в тому ж стані, що був в березні 2022 – іншими словами в жахливому.

Під час повномасштабного вторгнення військове містечко було окуповане в перший же день і в цьому приміщенні жили орки.

Ми провели вже дуже багато занять в Бучанському районі і побували вже більше ніж в 2-х десятках шкіл і в кожній з них, де була окупація, жили ворожі солдати.

Чому? Тому що в багатьох наших селах школи були збудовані 50-70 і навіть 100 років назад – а тоді все робилося ґрунтовно і на віка.

Тому саме в школах, лікарнях, сільрадах та в інших державних закладах ці нелюди відчували себе більш безпечніше.

Але це ніяк їх не врятувало тоді і не врятує зараз…

Зараз дітки з ліцею №2 навчаються або онлайн або відвідують сусідні школи району – кому як зручніше. А ми заїхали сюди поспілкуватись з вчителями і подивитись наживо на ці стіни.

Прикладаю фото шкільної їдальні, де ще до 24-го лютого 2022 року лунав дитячий сміх і пахло котлетами і випічкою.

Тут нічого не змінилося з окупації – хіба що сапери перевірили приміщення на вибухонебезпечні предмети.

Зверніть увагу на ці ящики від боєприпасів – навіть при приблизному огляді я побачив їх не менше 100 штук. На наших заняттях такі речі називаються:

“Залишені боєприпаси” – звичайно при умові, що в них є щось вибухонебезпечне.

Під стінами складені мішки з піском, а з однієї сторони навіть пісок додатково підсипали – мабуть щоб потовщити стіну, ніде ще не бачив такого концептуального підходу…

Але окремої уваги заслуговують наскельні малюнки цих печерних істот:
300 – і палички…
200- і палички…
100 – і палички

Дуже сподіваємось, що ті, хто тут жив в лютому-березні 2022 року давно вже всі під цифрою “200”.

А відразу за вікнами школи знаходиться наш легендарний аеропорт “Гостомель”, який захистили наші славні ЗСУ і не дали ворогу пройти до Києва.

В свій час я саме там почав свою трудову діяльність і п’ять з половиною років пропрацював там провідним інженером з льотних випробувань. А з 1996 по 2004 рік мама мого близького друга була директором саме цієї школи -Вірченко Катерина Оксентіївна

Тому це місце дуже знакове для мене в усіх сенсах!

А діткам з усієї України хочу побажати безпечних літніх канікул – відпочивайте, набирайтесь сил і повертайтеся в свої рідні школи.

А якщо бачите в незнайомих місцях підозрілі предмети або подібні ящики з боєприпасами – не наближайтесь до них і повідомляйте дорослим або телефонуйте 101 чи 102!

А поки що до зустрічі майбутні Друзі Патрона, гарно вам відпочити!

Have a safe and explosion-free life!

P.S. Дуже сподіваюсь, шо і в цей ліцей незабаром повернуться його учні і в їдальні буде знов пахнути чимось смачненьким і буде лунати дитячий сміх!

Similar Posts