Перші заняття Друзів Патрона в Новому Навчальному Році

Доброго дня – ми з Ірпеня!

На днях ми провели свої перші заняття з Мінної небезпеки в цьому навчальному році. Першим Нас запросив ірпінський Ліцей №1 – той, що в минулому році на День Знань відвідала перша особа держави і пес Патрон.

І почали ми своє навчання з самих новеньких учнів – першокласників – яких тут цілих шість класів. Завжди дуже цікаво спілкуватись з дітьми, які тільки роблять свої перші шкільні кроки – для них все нове, цікаве і поки що, незрозуміле!
Але вони дуже активні і допитливі.

Якби не обмеження по тривалості уроку – ми б кілька годин слухали їх історії, а у них таких розповідей багато.
Дуже двоякі зараз відчуття – біль і якась навіть гордість.

Біль від того, що наші діти вже знають що таке міни, снаряди, прильоти і розтяжки. У кожного з них вже є свій досвід, знання і розуміння цих смертельних речей.

Я раніше навіть такі історії для себе записував – а зараз вже перестав – їх дуже-дуже багато:

залетів снаряд у квартиру
бачили міну біля будинку
знайшли розтяжку
побило вікна у квартирі
наш будинок зруйнований
біля нас стоїть знак “Мінне поле”
і т.д.

Сьогодні 6-річна дівчинка з Лисичанська розповіла, як вони з батьками ховалися в підвалі і як виїжджали потім з міста.

І тут завжди дуже важко щось прокоментувати дитині або добавити. В такі моменти видавлюєш з себе якісь машинальні слова підтримки – щоб просто не промовчати, бо дитячі очі чекають на якусь реакцію від тебе.

А гордість від того що, ці маленькі люди вже знають що робити в разі небезпеки та серйозно до всього цього ставляться.

Ще раз повторю те, про що періодично пишу в своїх дописах:

Наші діти подорослішали за одну мить – не фізично, а морально і психологічно…

Зараз такий час і таке наше життя – під обстрілами і постійними повітряними тривогами.

Дай Бог, щоб діти наших дітей, і їх діти і внуки ніколи такого на собі не відчули – дуже в це віримо!

Не втомлюємося дякувати нашим ЗСУ за те, що зараз наші дітки можуть ходити до школи і отримувати нові знання.

А ми робимо свою роботу далі – розповідаємо дітям про правила поводження з вибухонебезпечними предметами, які, нажаль, з нашої землі потрібно діставати не один десяток років!